Light a Candle for Freya
П"ять років тому я йому говорила: "В нас тут міліарди душ на черзі народжуватись в наш світ. Бо він прекрасний."
Що зрозумів з того він? Що "Психопомп" означає не "Вивів ці душі у нове життя", а "Зробив так що вони не народились і ще міліарди померли не в свій нормальний час".
Іди Кулішов, бери з себе фергільд за ковідло і за те що втрачав території - сам. Ти сам розумієш які міліарди втрат це означало. І чого саме.
Невже не можна було ніяк інакше?
Фрейя, прошу тебе як психопомпа, цілительку, воїтельку, богиню життя врешті решт. Зроби так, щоб він перевчився у Одіна. Бо я ОЦЕ нормальним вважати не можу.
Що зрозумів з того він? Що "Психопомп" означає не "Вивів ці душі у нове життя", а "Зробив так що вони не народились і ще міліарди померли не в свій нормальний час".
Іди Кулішов, бери з себе фергільд за ковідло і за те що втрачав території - сам. Ти сам розумієш які міліарди втрат це означало. І чого саме.
Невже не можна було ніяк інакше?
Фрейя, прошу тебе як психопомпа, цілительку, воїтельку, богиню життя врешті решт. Зроби так, щоб він перевчився у Одіна. Бо я ОЦЕ нормальним вважати не можу.
Отже, будь проклятий Кулішов. За ковід, що забирав в людей голоси. Ти ніколи не будеш повністю задоволеним своїм голосом. Якого би актора ти не скопіював би, як би не робив - тобі НІКОЛИ він не сподобається.
Бо він ніколи не буде голосом людини доброї і чуйної, і слухаючої, і ніхто це в нььому не почує. Бо саме такою людиною ти не був 5 років тому.
Я ніколи не потребувала щоб ти "зіграв об мене". Я не твоя іграшка.
Бо він ніколи не буде голосом людини доброї і чуйної, і слухаючої, і ніхто це в нььому не почує. Бо саме такою людиною ти не був 5 років тому.
Я ніколи не потребувала щоб ти "зіграв об мене". Я не твоя іграшка.
І ось я опинилась у Львові, і побачила прообраз двох головгероїв цієї гри: два жорстоких бидла. Одного життя по життю за ногу волочить і він просто оплакує мовчки всі біди, якось наче тряпочкою прикриваючи це все стоїцизмом.
Інший - реально жорстокий безглуздий бидлан. Тупий як тринда, бо так виглядає наче в житті цінує тільки одяг. І таке ж поводження із оточуючими. Не людина, а вішак.
Інколи від слова "вішатись".
І оце через них руйнувались вечори, життя, спілкування, дружба, відчуття простору, відчуття власного міста, вміння знайомитись з нуля.
Я в результаті навіть намагалась прочитати Карнегі. Все рівно не лізе, - навіть підручник із психіатрії цікавіший. Тому що толку...
Ледве навчила себе питати в людини як її звуть і що її цікавить. Два речення. Більше не вийшло. Далі знайомство не іде. Я не розумію навіщо оце все. ЧОМУ???
Щоб показати як бідосі родини ЛГБТІК+ страждають??? В їх випадках навпаки, більш конформні партнер_и мають бути максимально прокачані в спілкуванні.
Щоб вміти говорити з людьми про все на світі сами простим способом: про них самих.
Щоб бути як майбутні дружини чергових трансгендерів? Типу "От який я молодець, навчив не комунікувати?".
Ні дякую, краще без них. Краще вже до смерті одинокість і лише батьки, чим отак.
Кулішов, ти не подібний Одінові. Бо ти людині руйнуєш саме просте з його навичок: розмову. Тут навіть не про співи ідеться. Не про поставлене дихання.
Не про Онд. Не про торгове слухання (боги мої хто би знав як я ненавиджу скриптову торгівлю, але без скриптів ніяк, бо це надвиснажлива праця).
А просто про прості розмови. У мене це було послаблене ще у 2014-му, тільки я тоді звала це "В горлі наче якийсь канал енергетики забився і не пропускає нічого, ледве йогою прочищаю",
а зараз називається трохи інакше: на горлі наче шрам від того, що там щось прямо по центру горла прогоріло в буре, і відчувається це наче дірка і все обвуглене.
То яка мені різниця чи ти зробив СОБІ голос чи ні???? Я взагалі-то від людини з якою на роботі працюю, не очікую голосу а-ля якісь там актори озвучки, я чекаю - щоб людина адекватно робила роботу, а якщо не виходить, давала вчасний зворотній зв"язок, "Вибач, я тут дивився, не вийшло", щоб не було так що ось по чатам раз за разом повз пливуть проекти...
Кулішов наче не знає що відповідає оцій дірі. Не дивився на малюнки, які отримав, - бо там такий стиль, наче деградація всіх стилів малювання які були.
Це помітно навіть по творчості, якої стало в рази менше. Коли горло потравмоване, які вже співи... Не роби собі більше голосу як в актора озвучки, придурок.
Ти би знав як воно - кожен раз отак перевіряти себе, і кожен раз та в горлі оця пропалена бура обвуглена біда. Замість блакиті. Так, я колись вміла самодіагностуватись по чакрах як всі біоенергети.
І він ще знущається, "Підключити тобі Харуку?".
Ти що, охрінів???? Яка мені і моєму горлу користь з Харуки? Хай хоч гикавкою співає, хоч горловим, хоч оперним, - на моє горло це не вплине ніяк! Воно зруйноване.
Я навпаки тепер ненавиджу що ти так зробив. Вона до ого горла ні до чого, то хай собі живе. Яке мені до неї діло.
Так і буду вважати що ти мені подзвонив щоб зробити собі огидні крінжові кавиркання в слеку, а не оте як ти говорив. Я НЕНАВИДЖУ ТОЙ ТВІЙ ДЗВІНОК!!!
Інший - реально жорстокий безглуздий бидлан. Тупий як тринда, бо так виглядає наче в житті цінує тільки одяг. І таке ж поводження із оточуючими. Не людина, а вішак.
Інколи від слова "вішатись".
І оце через них руйнувались вечори, життя, спілкування, дружба, відчуття простору, відчуття власного міста, вміння знайомитись з нуля.
Я в результаті навіть намагалась прочитати Карнегі. Все рівно не лізе, - навіть підручник із психіатрії цікавіший. Тому що толку...
Ледве навчила себе питати в людини як її звуть і що її цікавить. Два речення. Більше не вийшло. Далі знайомство не іде. Я не розумію навіщо оце все. ЧОМУ???
Щоб показати як бідосі родини ЛГБТІК+ страждають??? В їх випадках навпаки, більш конформні партнер_и мають бути максимально прокачані в спілкуванні.
Щоб вміти говорити з людьми про все на світі сами простим способом: про них самих.
Щоб бути як майбутні дружини чергових трансгендерів? Типу "От який я молодець, навчив не комунікувати?".
Ні дякую, краще без них. Краще вже до смерті одинокість і лише батьки, чим отак.
Кулішов, ти не подібний Одінові. Бо ти людині руйнуєш саме просте з його навичок: розмову. Тут навіть не про співи ідеться. Не про поставлене дихання.
Не про Онд. Не про торгове слухання (боги мої хто би знав як я ненавиджу скриптову торгівлю, але без скриптів ніяк, бо це надвиснажлива праця).
А просто про прості розмови. У мене це було послаблене ще у 2014-му, тільки я тоді звала це "В горлі наче якийсь канал енергетики забився і не пропускає нічого, ледве йогою прочищаю",
а зараз називається трохи інакше: на горлі наче шрам від того, що там щось прямо по центру горла прогоріло в буре, і відчувається це наче дірка і все обвуглене.
То яка мені різниця чи ти зробив СОБІ голос чи ні???? Я взагалі-то від людини з якою на роботі працюю, не очікую голосу а-ля якісь там актори озвучки, я чекаю - щоб людина адекватно робила роботу, а якщо не виходить, давала вчасний зворотній зв"язок, "Вибач, я тут дивився, не вийшло", щоб не було так що ось по чатам раз за разом повз пливуть проекти...
Кулішов наче не знає що відповідає оцій дірі. Не дивився на малюнки, які отримав, - бо там такий стиль, наче деградація всіх стилів малювання які були.
Це помітно навіть по творчості, якої стало в рази менше. Коли горло потравмоване, які вже співи... Не роби собі більше голосу як в актора озвучки, придурок.
Ти би знав як воно - кожен раз отак перевіряти себе, і кожен раз та в горлі оця пропалена бура обвуглена біда. Замість блакиті. Так, я колись вміла самодіагностуватись по чакрах як всі біоенергети.
І він ще знущається, "Підключити тобі Харуку?".
Ти що, охрінів???? Яка мені і моєму горлу користь з Харуки? Хай хоч гикавкою співає, хоч горловим, хоч оперним, - на моє горло це не вплине ніяк! Воно зруйноване.
Я навпаки тепер ненавиджу що ти так зробив. Вона до ого горла ні до чого, то хай собі живе. Яке мені до неї діло.
Так і буду вважати що ти мені подзвонив щоб зробити собі огидні крінжові кавиркання в слеку, а не оте як ти говорив. Я НЕНАВИДЖУ ТОЙ ТВІЙ ДЗВІНОК!!!
І от в нормі щоб кохати, людина спочатку спершу просто заводить собі друзів і подруг. Вчиться дружити з кимось не із кола родини.
А тепер уяви: ти на роботі, ти хочеш заговорити із колегами. Обговорити із кореянкою корейську кухню і хангиль, - чи складний?
Обговорити із начальником Google аналітику. Попросити того чувака з вейпом не вейпити так сильно (їх потім відучили, пожежна сигналізація спрацьовувала).
А натомість в голові безкінечна наче гра про якихось двох моральних уродів, з яких один - виродок і прикидується, інший жорстоке бидло.
І все, ти не можеш нічого зробити.
А потім ти хочеш поговорити на новому офісі з дівчатами щодо того з ким ходити в зал внизу - щоб не так страшно, бо там тільки ліфт без сходів.
І теж не можеш, але - ВЖЕ. Бо перед тим період першого контакту знайомства теж упущений.
А потім з тебе глузує весь твій відділ, бо саме ти по їх словам з усього відділа більше всіх педалювала всім ідею зробити фірмі спортзал. І купа мужиків туди пішли, а ти ні.
І ота кореянка теж, а ти ні. І ти знову хоче обговорити аналітику, - з нею платять трохи більше, - але натомість беруть двох дівчат які це вміють, а тебе просто навіщось шлють на тричі прокляту гру.
І ти весь час ідеш, думаєш: "Та десь же колись були оці початкові фрази розмови, так?? Були ж?? Десь же??".
А їх нема. І натомість навколо бігають різні знайомі. Одна з яких вже не відрізнить навіть якщо ти її щиро ненавидиш, а не персонажка її персонажку.
Щось кажуть. А тисидиш наче у вакуумі що стає ще більше. І втрачаєш місяць за місяцем комунікативність.
А потім, через роки, пригадуєш, як благала зупинитись, але не виходило навіть благати, фразою про "нікому-не-кабельність".
і от з тебе інші люди роблять в буквальному сенсі божевільну, бо на їхню думку з божевілля прекрасна метафора трансгендерності. І ці люди... трансактивіст і його баришня.
А навіщо??? Щоб потім була нервова тіпанка на тему трансгендерів? Щоб їх щиро ненавиділи замість бути союзницею???
Фрейя!!! Чому??? Чому жодне божество роками не чуло моїх сліз??? Чому???
І далі я день за днем просто втрачала коло спілкування, бо якийсь одоробел вирішив що "ось цьому жирожопу ми зробимо коло спілкування на час коли піде його дівчина-лесбійка, лесбійки навіть із фікто-орієнтацією ніколи не любитимуть трансмужиків", але якось не зрозумів, що результат "вийшла із спільноти і втратила навичку легкого набуття кола спілкування" це взагалі не те.
А втратила тому що дехто Кулішов вирішив що "вміти видохнути, поглянути на світ і почати життя спочатку навіть після кабздеця" те ж саме що і легковажність, і за це також розтоптував.
Він не прощає наявності дружби у людей, цей ваш львівський патороч.
Фрейя. Чому цих моїх сліз жодне божество не чуло??? Чи світ оглух??? Чому єдиними людьми які їх чули, були батьки 60+ років, які і самі-то не сказати що дуже комунікативні...
А тепер уяви: ти на роботі, ти хочеш заговорити із колегами. Обговорити із кореянкою корейську кухню і хангиль, - чи складний?
Обговорити із начальником Google аналітику. Попросити того чувака з вейпом не вейпити так сильно (їх потім відучили, пожежна сигналізація спрацьовувала).
А натомість в голові безкінечна наче гра про якихось двох моральних уродів, з яких один - виродок і прикидується, інший жорстоке бидло.
І все, ти не можеш нічого зробити.
А потім ти хочеш поговорити на новому офісі з дівчатами щодо того з ким ходити в зал внизу - щоб не так страшно, бо там тільки ліфт без сходів.
І теж не можеш, але - ВЖЕ. Бо перед тим період першого контакту знайомства теж упущений.
А потім з тебе глузує весь твій відділ, бо саме ти по їх словам з усього відділа більше всіх педалювала всім ідею зробити фірмі спортзал. І купа мужиків туди пішли, а ти ні.
І ота кореянка теж, а ти ні. І ти знову хоче обговорити аналітику, - з нею платять трохи більше, - але натомість беруть двох дівчат які це вміють, а тебе просто навіщось шлють на тричі прокляту гру.
І ти весь час ідеш, думаєш: "Та десь же колись були оці початкові фрази розмови, так?? Були ж?? Десь же??".
А їх нема. І натомість навколо бігають різні знайомі. Одна з яких вже не відрізнить навіть якщо ти її щиро ненавидиш, а не персонажка її персонажку.
Щось кажуть. А тисидиш наче у вакуумі що стає ще більше. І втрачаєш місяць за місяцем комунікативність.
А потім, через роки, пригадуєш, як благала зупинитись, але не виходило навіть благати, фразою про "нікому-не-кабельність".
і от з тебе інші люди роблять в буквальному сенсі божевільну, бо на їхню думку з божевілля прекрасна метафора трансгендерності. І ці люди... трансактивіст і його баришня.
А навіщо??? Щоб потім була нервова тіпанка на тему трансгендерів? Щоб їх щиро ненавиділи замість бути союзницею???
Фрейя!!! Чому??? Чому жодне божество роками не чуло моїх сліз??? Чому???
І далі я день за днем просто втрачала коло спілкування, бо якийсь одоробел вирішив що "ось цьому жирожопу ми зробимо коло спілкування на час коли піде його дівчина-лесбійка, лесбійки навіть із фікто-орієнтацією ніколи не любитимуть трансмужиків", але якось не зрозумів, що результат "вийшла із спільноти і втратила навичку легкого набуття кола спілкування" це взагалі не те.
А втратила тому що дехто Кулішов вирішив що "вміти видохнути, поглянути на світ і почати життя спочатку навіть після кабздеця" те ж саме що і легковажність, і за це також розтоптував.
Він не прощає наявності дружби у людей, цей ваш львівський патороч.
Фрейя. Чому цих моїх сліз жодне божество не чуло??? Чи світ оглух??? Чому єдиними людьми які їх чули, були батьки 60+ років, які і самі-то не сказати що дуже комунікативні...
І от він сидить, і каже тоді, 5 років тому. "І колір волосся у тебе ставатиме як у твого улюбленого персонажа". А я не розумію... по перше, це не улюблений персонаж, а загаданий. По-друге, у неї - стресова сивина. Ціле пасмо. То мені що, посивіти молодою??? Як я це зроблю?? І от, почала сивіти не досягши сороковника. Фрейя, відучи його від цього якось, я тебе благаю.
І от ця скотина заводить мене у магаз де фарба для волосся. ЗМУШУЄ придбати рожеву. Два відтінки одразу. Без висвітлювача від неї. Я дивлюсь, купляючи, і не розумію: НАВІЩО???? В мене вже сивина, і я навмисно її не фарбую - бо це пам"ять про березень 2022-го.
Чи щоб я зробилась схожою на молодящихся бабців??? Це огидно, коли дамочка років едак 40 намагається прикинутись 30-річною, а 30-річна 20-річною. Всі ці безглузді цяцьки ще гірше чим субкультурне, всі ці паторочні кольорові пасма і інше.
З таким кольором волосся у нас по парку ходять літні жінки років по 70. Я би в житті собі так не зробила. А я дивлюсь на косметику що псується в шафі і кожного разу думаю: боги мої, я алергік, нащо я її накупляла??? Я не ношу її не з фемінізму, а тому що алергік. І не вмію. І 10 років тому мріяла не суванням заліза в мочку вух зайнятись (боги ої, як я ненавиділа оце катування металом в вухах), а навчитись правильно фарбувати лице і купляти гіпоалергенну косметику...
І щоб життя не приносило мені те, чого я прагла, запізно.
Бо все воно - наче штани як на панка, які я би носила років у 18, але не всралось в 25+.
І все воно надто пізно.
І все перетворюється у прірву, яка знову стає прірвою, і я звикаю що обабіч мене завжди іде страх, - що я щось не так зроблю. І я ненавиджу джерело цього страху.
ЩОБ ТИ САМ ТАК ЧОГОСЬ В ЖИТТІ БОЯВСЯ ШАХІВНИЦЯ ТИ ХОДЯЧА!!! НЕХАЙ ТОБОЮ БОГИ В КАРТИ ГРАЮТЬ!!! ВСІ ПАДЛА ТОБОЮ ГРІБУЧИЙ КУЛІШОВ!!!
І по принципу хто що виграв, і розсвіжували!!!!
Чи щоб я зробилась схожою на молодящихся бабців??? Це огидно, коли дамочка років едак 40 намагається прикинутись 30-річною, а 30-річна 20-річною. Всі ці безглузді цяцьки ще гірше чим субкультурне, всі ці паторочні кольорові пасма і інше.
З таким кольором волосся у нас по парку ходять літні жінки років по 70. Я би в житті собі так не зробила. А я дивлюсь на косметику що псується в шафі і кожного разу думаю: боги мої, я алергік, нащо я її накупляла??? Я не ношу її не з фемінізму, а тому що алергік. І не вмію. І 10 років тому мріяла не суванням заліза в мочку вух зайнятись (боги ої, як я ненавиділа оце катування металом в вухах), а навчитись правильно фарбувати лице і купляти гіпоалергенну косметику...
І щоб життя не приносило мені те, чого я прагла, запізно.
Бо все воно - наче штани як на панка, які я би носила років у 18, але не всралось в 25+.
І все воно надто пізно.
І все перетворюється у прірву, яка знову стає прірвою, і я звикаю що обабіч мене завжди іде страх, - що я щось не так зроблю. І я ненавиджу джерело цього страху.
ЩОБ ТИ САМ ТАК ЧОГОСЬ В ЖИТТІ БОЯВСЯ ШАХІВНИЦЯ ТИ ХОДЯЧА!!! НЕХАЙ ТОБОЮ БОГИ В КАРТИ ГРАЮТЬ!!! ВСІ ПАДЛА ТОБОЮ ГРІБУЧИЙ КУЛІШОВ!!!
І по принципу хто що виграв, і розсвіжували!!!!
От уявіть собі: ви живете, і майже всі вам потрібні речі, за винятком сережок, які ви терпіти не можете і які ви тільки і мрієте що повикидати наче сміття.
Чомусь на алтарі Хель. І ви не можете їх зняти. Але при цьому що би ви не робили, у вас в голові лунає "Якщо так зробиш, то така-то людина ВМРЕ".
В якийсь момент просто привчаєшся приймати удар на себе - скорочувати собі майбутні реінкарнації до надкоротких. Прописувати туди хвороби, слабкість, ранню смерть. Віднімаєш від власної нитки життя, аби не віднялось від чужих.
А ось я так жила через Кулішова.
Якось мій другий друг, який не був би родиною, і з яким я дружила майже як з братом, бо вони схожі за типажем.
Спитав. "Що було би, якби ти зустріла когось, хто би все про тебе знав, і був би в рази могутнішим тебе?" Я відповіла: "Запитала би, чи будем дружити.". Це було тоді важливо - просто дружитись із усім що бачила. В мене тоді був щасливий період прийняття мене світом і світу мною.
Але 10 років тому я отримала відповідь: "НІ". Потім близько 5 років тому знову почула "НІ". Не подружимось.
Не подружимось. Я його зненавиділа, Дім, я його просто зненавиділа. Цей придурок ніколи не буде мені другом. 10 років, всі ці 10 років, я мріяла: "Ось припинеться оця муйня з іграми-ролівками, я в когось закохаюсь і..."
Але ні.
Потім я думала: "Ось припиниться оця хєрня про Хіддлстона в голові, я знайду когось придуркелерту, вони собі заживуть а я когось теж, і народжу". Але ні.
Потім майже одразу почалась інша хрінь, "вмре отой-оті-або-оті". Повне болю життя, і цей біль резонував у мені, і я зрештою простовтратила розуміння що і як відбувається. Наче весь час падаю в прірву.
Потім повномасштабка. Суцільні смерті навколо. Я... тримаюсь тільки тому, що зустрічаю в метро вагітних. Просто вагітних. Інколи просто бо зустрічаю жінок у яких діти.
Я ненавиджу довбаний pathwalking саме через це. Бо в нормі спочатку іде дітонародження, потім жречество. Це старий каббалістичний стандарт, який спрацьовував і в інших релігіях, і коли зруйнувався в них - то все зруйнувалось.
І тричі проклята дурепа Іра заблокувала мені на ціле літо будівництво. ТА БУДЬ ТИ ПРОКЛЯТА!!!! ПРОСТРАЖДАЙ ОТАК СЕЗОН!!! ТИ ВЗАГАЛІ НАЧЕ НЕ РОЗУМІЄШ ЩО ТАКЕ СЕЗОННІСТЬ!!!
Справа вже навіть не в побаченнях: які вже побачення, якщо я все життя знайомитись не вміла. Зазвичай навпаки, знайомляться зі мною, а не я, тому я цілковито безпомічна коли знайомитись маю я.
Я всі ці роки вицвітала і ставала непомітною і тусклою. ВІЗЬМИ І САМА ОТАК ПОТУСКНІЙ ІРА!!!! Нехай це буде фергільдом.
Чомусь на алтарі Хель. І ви не можете їх зняти. Але при цьому що би ви не робили, у вас в голові лунає "Якщо так зробиш, то така-то людина ВМРЕ".
В якийсь момент просто привчаєшся приймати удар на себе - скорочувати собі майбутні реінкарнації до надкоротких. Прописувати туди хвороби, слабкість, ранню смерть. Віднімаєш від власної нитки життя, аби не віднялось від чужих.
А ось я так жила через Кулішова.
Якось мій другий друг, який не був би родиною, і з яким я дружила майже як з братом, бо вони схожі за типажем.
Спитав. "Що було би, якби ти зустріла когось, хто би все про тебе знав, і був би в рази могутнішим тебе?" Я відповіла: "Запитала би, чи будем дружити.". Це було тоді важливо - просто дружитись із усім що бачила. В мене тоді був щасливий період прийняття мене світом і світу мною.
Але 10 років тому я отримала відповідь: "НІ". Потім близько 5 років тому знову почула "НІ". Не подружимось.
Не подружимось. Я його зненавиділа, Дім, я його просто зненавиділа. Цей придурок ніколи не буде мені другом. 10 років, всі ці 10 років, я мріяла: "Ось припинеться оця муйня з іграми-ролівками, я в когось закохаюсь і..."
Але ні.
Потім я думала: "Ось припиниться оця хєрня про Хіддлстона в голові, я знайду когось придуркелерту, вони собі заживуть а я когось теж, і народжу". Але ні.
Потім майже одразу почалась інша хрінь, "вмре отой-оті-або-оті". Повне болю життя, і цей біль резонував у мені, і я зрештою простовтратила розуміння що і як відбувається. Наче весь час падаю в прірву.
Потім повномасштабка. Суцільні смерті навколо. Я... тримаюсь тільки тому, що зустрічаю в метро вагітних. Просто вагітних. Інколи просто бо зустрічаю жінок у яких діти.
Я ненавиджу довбаний pathwalking саме через це. Бо в нормі спочатку іде дітонародження, потім жречество. Це старий каббалістичний стандарт, який спрацьовував і в інших релігіях, і коли зруйнувався в них - то все зруйнувалось.
І тричі проклята дурепа Іра заблокувала мені на ціле літо будівництво. ТА БУДЬ ТИ ПРОКЛЯТА!!!! ПРОСТРАЖДАЙ ОТАК СЕЗОН!!! ТИ ВЗАГАЛІ НАЧЕ НЕ РОЗУМІЄШ ЩО ТАКЕ СЕЗОННІСТЬ!!!
Справа вже навіть не в побаченнях: які вже побачення, якщо я все життя знайомитись не вміла. Зазвичай навпаки, знайомляться зі мною, а не я, тому я цілковито безпомічна коли знайомитись маю я.
Я всі ці роки вицвітала і ставала непомітною і тусклою. ВІЗЬМИ І САМА ОТАК ПОТУСКНІЙ ІРА!!!! Нехай це буде фергільдом.
Проклинаю Кулішова не практикувати з музикою.
Найбільша музика в житті кожної жінки - це перші слова її дитини.
Я вже зараз би мала би чути не перші слова навіть, а цілі речення і мову від моїх дітей. Я собі робила чекпоінтом точку у часі - я її побачила. І я в цій точці бездітна, мені майже 35, і ридаю кожен вечір без дітонародження. Через те що ти мене підсунув богові брехні.
Найбільша музика в житті кожної жінки - це перші слова її дитини.
Я вже зараз би мала би чути не перші слова навіть, а цілі речення і мову від моїх дітей. Я собі робила чекпоінтом точку у часі - я її побачила. І я в цій точці бездітна, мені майже 35, і ридаю кожен вечір без дітонародження. Через те що ти мене підсунув богові брехні.
Проклинаю Кулішова: ніколи не бути нікому побратимом. Це фергільд. За родИ, які він руйнував у двох регіонах одразу. І всі через ньього лаялись, і руйнувались родини.
©2012 Raven Kaldera • cauldronfarm@hotmail.com • Hosted by NorthernPaganism.org
Last modified on December 25, 2012.