Freya

І ось я опинилась у Львові, і побачила прообраз двох головгероїв цієї гри: два жорстоких бидла. Одного життя по життю за ногу волочить і він просто оплакує мовчки всі біди, якось наче тряпочкою прикриваючи це все стоїцизмом.
Інший - реально жорстокий безглуздий бидлан. Тупий як тринда, бо так виглядає наче в житті цінує тільки одяг. І таке ж поводження із оточуючими. Не людина, а вішак.
Інколи від слова "вішатись".
І оце через них руйнувались вечори, життя, спілкування, дружба, відчуття простору, відчуття власного міста, вміння знайомитись з нуля.
Я в результаті навіть намагалась прочитати Карнегі. Все рівно не лізе, - навіть підручник із психіатрії цікавіший. Тому що толку...
Ледве навчила себе питати в людини як її звуть і що її цікавить. Два речення. Більше не вийшло. Далі знайомство не іде. Я не розумію навіщо оце все. ЧОМУ???
Щоб показати як бідосі родини ЛГБТІК+ страждають??? В їх випадках навпаки, більш конформні партнер_и мають бути максимально прокачані в спілкуванні.
Щоб вміти говорити з людьми про все на світі сами простим способом: про них самих.
Щоб бути як майбутні дружини чергових трансгендерів? Типу "От який я молодець, навчив не комунікувати?".
Ні дякую, краще без них. Краще вже до смерті одинокість і лише батьки, чим отак.
Кулішов, ти не подібний Одінові. Бо ти людині руйнуєш саме просте з його навичок: розмову. Тут навіть не про співи ідеться. Не про поставлене дихання.
Не про Онд. Не про торгове слухання (боги мої хто би знав як я ненавиджу скриптову торгівлю, але без скриптів ніяк, бо це надвиснажлива праця).
А просто про прості розмови. У мене це було послаблене ще у 2014-му, тільки я тоді звала це "В горлі наче якийсь канал енергетики забився і не пропускає нічого, ледве йогою прочищаю",
а зараз називається трохи інакше: на горлі наче шрам від того, що там щось прямо по центру горла прогоріло в буре, і відчувається це наче дірка і все обвуглене.
То яка мені різниця чи ти зробив СОБІ голос чи ні???? Я взагалі-то від людини з якою на роботі працюю, не очікую голосу а-ля якісь там актори озвучки, я чекаю - щоб людина адекватно робила роботу, а якщо не виходить, давала вчасний зворотній зв"язок, "Вибач, я тут дивився, не вийшло", щоб не було так що ось по чатам раз за разом повз пливуть проекти...
Кулішов наче не знає що відповідає оцій дірі. Не дивився на малюнки, які отримав, - бо там такий стиль, наче деградація всіх стилів малювання які були.
Це помітно навіть по творчості, якої стало в рази менше. Коли горло потравмоване, які вже співи... Не роби собі більше голосу як в актора озвучки, придурок.
Ти би знав як воно - кожен раз отак перевіряти себе, і кожен раз та в горлі оця пропалена бура обвуглена біда. Замість блакиті. Так, я колись вміла самодіагностуватись по чакрах як всі біоенергети.
І він ще знущається, "Підключити тобі Харуку?".
Ти що, охрінів???? Яка мені і моєму горлу користь з Харуки? Хай хоч гикавкою співає, хоч горловим, хоч оперним, - на моє горло це не вплине ніяк! Воно зруйноване.
Я навпаки тепер ненавиджу що ти так зробив. Вона до ого горла ні до чого, то хай собі живе. Яке мені до неї діло.
Так і буду вважати що ти мені подзвонив щоб зробити собі огидні крінжові кавиркання в слеку, а не оте як ти говорив. Я НЕНАВИДЖУ ТОЙ ТВІЙ ДЗВІНОК!!!

І от він сидить, і каже тоді, 5 років тому. "І колір волосся у тебе ставатиме як у твого улюбленого персонажа". А я не розумію... по перше, це не улюблений персонаж, а загаданий. По-друге, у неї - стресова сивина. Ціле пасмо. То мені що, посивіти молодою??? Як я це зроблю?? І от, почала сивіти не досягши сороковника. Фрейя, відучи його від цього якось, я тебе благаю.

От уявіть собі: ви живете, і майже всі вам потрібні речі, за винятком сережок, які ви терпіти не можете і які ви тільки і мрієте що повикидати наче сміття.
Чомусь на алтарі Хель. І ви не можете їх зняти. Але при цьому що би ви не робили, у вас в голові лунає "Якщо так зробиш, то така-то людина ВМРЕ".
В якийсь момент просто привчаєшся приймати удар на себе - скорочувати собі майбутні реінкарнації до надкоротких. Прописувати туди хвороби, слабкість, ранню смерть. Віднімаєш від власної нитки життя, аби не віднялось від чужих.
А ось я так жила через Кулішова.
Якось мій другий друг, який не був би родиною, і з яким я дружила майже як з братом, бо вони схожі за типажем.
Спитав. "Що було би, якби ти зустріла когось, хто би все про тебе знав, і був би в рази могутнішим тебе?" Я відповіла: "Запитала би, чи будем дружити.". Це було тоді важливо - просто дружитись із усім що бачила. В мене тоді був щасливий період прийняття мене світом і світу мною.
Але 10 років тому я отримала відповідь: "НІ". Потім близько 5 років тому знову почула "НІ". Не подружимось.
Не подружимось. Я його зненавиділа, Дім, я його просто зненавиділа. Цей придурок ніколи не буде мені другом. 10 років, всі ці 10 років, я мріяла: "Ось припинеться оця муйня з іграми-ролівками, я в когось закохаюсь і..."
Але ні.
Потім я думала: "Ось припиниться оця хєрня про Хіддлстона в голові, я знайду когось придуркелерту, вони собі заживуть а я когось теж, і народжу". Але ні.
Потім майже одразу почалась інша хрінь, "вмре отой-оті-або-оті". Повне болю життя, і цей біль резонував у мені, і я зрештою простовтратила розуміння що і як відбувається. Наче весь час падаю в прірву.
Потім повномасштабка. Суцільні смерті навколо. Я... тримаюсь тільки тому, що зустрічаю в метро вагітних. Просто вагітних. Інколи просто бо зустрічаю жінок у яких діти.
Я ненавиджу довбаний pathwalking саме через це. Бо в нормі спочатку іде дітонародження, потім жречество. Це старий каббалістичний стандарт, який спрацьовував і в інших релігіях, і коли зруйнувався в них - то все зруйнувалось.
І тричі проклята дурепа Іра заблокувала мені на ціле літо будівництво. ТА БУДЬ ТИ ПРОКЛЯТА!!!! ПРОСТРАЖДАЙ ОТАК СЕЗОН!!! ТИ ВЗАГАЛІ НАЧЕ НЕ РОЗУМІЄШ ЩО ТАКЕ СЕЗОННІСТЬ!!!
Справа вже навіть не в побаченнях: які вже побачення, якщо я все життя знайомитись не вміла. Зазвичай навпаки, знайомляться зі мною, а не я, тому я цілковито безпомічна коли знайомитись маю я.
Я всі ці роки вицвітала і ставала непомітною і тусклою. ВІЗЬМИ І САМА ОТАК ПОТУСКНІЙ ІРА!!!! Нехай це буде фергільдом.

Проклинаю Кулішова: ніколи не бути нікому побратимом. Це фергільд. За родИ, які він руйнував у двох регіонах одразу. І всі через ньього лаялись, і руйнувались родини.

Язичництво не релігія горя. І ніколи не було релігією горя. Але ще Анохін робив все, аби я втрачала рівновагу і була знищена. А я вижила.
Якщо вже я якось робила просто підтримку інших в їх моральності і релігії, то я насправді і не була синкретичною.
Я не буду забувати ні свого першого коханого, ні язичництва. Хоча місцеві локіани разом з Анохіним і почасти Аелітою і робили все аби руйнувати чуже. Але саме по собі язичництво нейтральне. Звичайне. І воно прекрасне цією звичайністю.

Фрейя. Моє "повернення в християнство" станеться в іншій реінкарнації, а не в цій. Я буду християнкою в одній з реінкарнацій якийсь час. Як фергільд, який я беру з себе. Якраз за недавній неправильний ритуал тут. І буде недовго.